Сезонна робота в Польщі для багатьох іноземців здається “простішим” шляхом, ніж класичне працевлаштування. На практиці все трохи складніше: люди часто плутають zaświadczenie, сезонну візу, фінальний дозвіл zezwolenie na pracę sezonową typu S і сам факт легального початку роботи. Через це виникають типові проблеми: хтось думає, що вже може працювати лише з “папером на в’їзд”, хтось платить за те, що роботодавець має зробити сам, а хтось узагалі подається не по тій процедурі.
Якщо говорити просто, сезонне запрошення до Польщі — це не “будь-яке запрошення на збір полуниці”, а конкретний етап процедури сезонного працевлаштування. Коли працівник ще перебуває за межами Польщі, роботодавець подає заяву до повітового управління праці, а після внесення заяви до реєстру отримує zaświadczenie o wpisie do ewidencji wniosków w sprawie pracy sezonowej. Саме цей документ зазвичай і називають сезонним запрошенням. Він потрібен для оформлення візи D05b або як підтвердження мети в’їзду в межах безвізу. Але це ще не фінальний дозвіл на сезонну роботу.
У цій статті розберемо, що таке засвядчення, хто може його отримати, які роботи вважаються сезонними, скільки коштує оформлення, які документи потрібні, чим відрізняється засвядчення від zezwolenie typu S і на яких етапах люди найчастіше припускаються помилок.
Що таке засвядчення і чому його називають сезонним запрошенням
Офіційна назва цього документа — zaświadczenie o wpisie wniosku do ewidencji wniosków w sprawie pracy sezonowej. Його видає староста через повітове управління праці після того, як роботодавець подасть заяву на сезонне працевлаштування іноземця і цю заяву внесуть до відповідного реєстру. Для іноземця це означає одне: документ підтверджує, що процедура стартувала належним чином і може бути використаний для отримання візи або як підтвердження мети в’їзду при безвізовому режимі.
Але важливо не переплутати ролі документів. Zaświadczenie — це ще не фінальний дозвіл на роботу типу S. Воно є “вхідним” документом у так званій закордонній процедурі, коли працівник спочатку в’їжджає до Польщі для сезонної роботи, а вже після прибуття роботодавець підтверджує його явку і завершує оформлення дозволу на сезонну роботу.
Які роботи в Польщі вважаються сезонними
Сезонною вважається не будь-яка тимчасова робота, а лише праця в тих видах діяльності, які прямо визначені польським законодавством. Зараз орієнтуються на урядове розпорядження про види діяльності, в яких видаються дозволи на сезонну роботу. На практиці це насамперед сфери, пов’язані з сільським господарством, садівництвом, окремими видами туризму та суміжними сезонними напрямами. Саме тому фраза “робота на сезонці” має юридичний зміст, а не просто побутове значення “робота на кілька місяців”.
Це важливо, бо одна з найчастіших помилок — намагатися оформити сезонне запрошення для вакансії, яка формально не належить до сезонних видів діяльності. У такій ситуації справа або завершиться відмовою, або роботодавцю доведеться оформлювати зовсім інший тип документа для легального працевлаштування.
Хто може отримати сезонне запрошення
Сезонне працевлаштування доступне для іноземців з країн, що не входять до ЄС, якщо вони не належать до категорій осіб, звільнених від обов’язку мати дозвіл на роботу. Тобто засвядчення не потрібне тим, хто вже має інший статус, що дає право працювати в Польщі без додаткового дозволу.
Водночас сама процедура залежить не лише від громадянства, а й від того, де зараз перебуває працівник. Якщо людина ще за межами Польщі та хоче в’їхати саме для сезонної роботи, використовується схема із внесенням заяви до реєстру та видачею засвядчення. Якщо ж іноземець уже легально перебуває в Польщі, процедура може виглядати інакше, і в багатьох випадках роботодавець одразу переходить до оформлення дозволу типу S без “в’їзного” етапу.

Чим засвядчення відрізняється від zezwolenie typu S
Тут у багатьох найбільша плутанина. Засвядчення — це підтвердження внесення заяви до реєстру у справі сезонної роботи. А zezwolenie na pracę sezonową typu S — це вже рішення, яке дає законну підставу для виконання сезонної роботи на зазначених умовах.
У “закордонній” процедурі логіка така: роботодавець подає заяву → отримує засвядчення → працівник використовує його для в’їзду → після прибуття роботодавець повідомляє про явку працівника та подає потрібні підтвердження → орган оформлює дозвіл типу S. Отже, в руках працівника до в’їзду зазвичай є саме засвядчення, а не остаточне zezwolenie.
Через це небезпечно спиратися на логіку “мені вже прислали сезонне запрошення, значить усе готово”. Ні — це лише частина процесу. До повністю легального початку роботи мають зійтися одразу кілька умов: правильний в’їзд, договір, виконання обов’язків роботодавцем після прибуття працівника та фінальне оформлення дозволу.
На який строк можна працювати сезонно в Польщі
Сезонна робота в Польщі дозволяється на строк не довший ніж 9 місяців у календарному році. Саме цей ліміт зараз є базовим орієнтиром у чинних роз’ясненнях державних органів щодо дозволу типу S. Це не просто технічна деталь, а ключове правило: навіть якщо роботодавець хоче довше, формат сезонної роботи має свій законодавчий максимум.
Це означає, що при плануванні поїздки та роботи важливо дивитися не лише на дату початку, а й на загальний доступний період у межах календарного року. Для сезонного працевлаштування календар тут має значення не менше, ніж сам роботодавець чи вакансія.
Скільки коштує оформлення сезонного запрошення
Після змін, які діють у 2025–2026 роках, оплата за сезонний дозвіл типу S становить 100 zł замість старої ставки 30 zł. Саме тому в старих статтях часто можна зустріти застарілу суму. Для актуальної практики краще орієнтуватися вже на нові ставки. Якщо оформлення йде через довіреність, можуть з’явитися додаткові технічні витрати, але сам офіційний збір по сезонній процедурі вже інший, ніж раніше.
Для працівника тут важливе інше: офіційний збір у межах процедури не означає, що можна законно перекладати всі витрати на іноземця. Якщо з людини намагаються взяти гроші “за саме дозвільне оформлення” без прозорого пояснення, за що саме вона платить, це вже привід уважно перевіряти схему.
Хто подає документи і куди саме
Подавати документи на сезонне працевлаштування має не працівник, а роботодавець. Компетентним органом є староста через повітове управління праці (PUP) за місцезнаходженням або місцем проживання роботодавця. Це принципова різниця порівняно з деякими іншими типами дозволів на роботу, де заяви подаються на рівні воєводи.
У багатьох випадках подача зараз відбувається через praca.gov.pl. Саме тому роботодавцю важливо не просто “зібрати папери”, а вміти правильно пройти електронну процедуру, завантажити додатки та відреагувати, якщо орган запитає уточнення або доповнення.

Які документи потрібні для засвядчення
З боку працівника зазвичай усе відносно просто: насамперед потрібні дані дійсного закордонного паспорта, а іноді — додаткові документи, якщо конкретна сезонна робота передбачає особливі вимоги. Основне навантаження по збору пакета документів лежить саме на роботодавцеві.
З боку роботодавця подається заява на сезонну роботу іноземця, документи компанії або підприємця, підтвердження оплати, а також інші додатки, які можуть вимагатися в конкретній справі. Якщо орган бачить формальні недоліки, він може запросити доповнення, і тоді строки автоматично збільшуються.
Окремо треба пам’ятати про якість даних. Помилка в паспортних даних, датах, назві роботодавця, строках роботи чи умовах вакансії може призвести не просто до затримки, а до того, що документ доведеться виправляти вже після кількох тижнів очікування.
Покроково: як отримати сезонне запрошення до Польщі
1. Перевірити, чи робота справді є сезонною
Спочатку потрібно визначити, чи підпадає вакансія під ті види діяльності, для яких узагалі можна отримати сезонний дозвіл. Якщо ні — засвядчення не буде правильним інструментом, і доведеться шукати інший шлях легалізації праці.
2. Узгодити умови роботи до подачі
Перш ніж надсилати документи, варто погодити не лише зарплату, а й проживання, транспорт, харчування, графік, надгодини, робочий одяг і те, що буде в договорі. Саме на цьому етапі часто виявляється, що “гарна вакансія” насправді має приховані витрати, які зменшують реальний дохід.
3. Передати роботодавцю дані та копії документів
Після узгодження умов працівник передає роботодавцю дані паспорта та інші документи, якщо вони потрібні. Тут варто ще раз перевірити, щоб усі дані збігалися з документами без помилок і скорочень “на свій розсуд”.
4. Роботодавець подає заяву до PUP
Саме роботодавець звертається до повітового управління праці та запускає процедуру. Після перевірки заяви староста вносить її до реєстру або відмовляє у видачі дозволу, якщо умови не виконані.
5. Отримати засвядчення
Якщо справа йде за “закордонною” процедурою, після внесення заяви до реєстру роботодавець отримує засвядчення. Саме його він передає працівнику для візової процедури або для підтвердження мети в’їзду за безвізом.
6. В’їхати до Польщі й оформити старт роботи
Після прибуття до Польщі роботодавець повинен підтвердити явку працівника через систему, надати копію документа, що підтверджує законний в’їзд і перебування, а також інформацію про проживання, якщо цього вимагає процедура. Саме з цього моменту починається завершальна частина оформлення сезонної роботи.
7. Отримати фінальне zezwolenie typu S
Після підтвердження прибуття працівника та виконання формальностей орган оформлює дозвіл на сезонну роботу типу S. Саме він є фінальною підставою для сезонного працевлаштування в межах цієї процедури.
Скільки часу займає оформлення
У закордонній процедурі староста вносить заяву до реєстру впродовж 7 робочих днів від дня подання повного комплекту документів, а якщо проводиться додаткове з’ясування обставин — строк може збільшитися до 30 днів. На практиці все залежить від повіту, якості пакета документів і того, чи виникають запити на виправлення.
Саме тому не варто планувати дорогу, звільнення з поточної роботи чи інші важливі кроки так, ніби документ “точно буде через тиждень”. Закон дає базові строки, але реальний процес може бути довшим, якщо пакет документів неповний або орган проводить додаткову перевірку.
Чи можна працювати за безвізом із засвядченням
Так, якщо громадянин країни має право на безвізовий в’їзд, засвядчення може підтверджувати мету в’їзду для сезонної роботи. Але безвіз не скасовує загальних правил щодо строків законного перебування. Тому перед поїздкою треба чітко розуміти не лише, що “в’їхати можна”, а й який саме період перебування та роботи реально буде доступний у вашій ситуації.
Саме тут багато хто робить помилку: людина чує, що засвядчення “підходить під безвіз”, і сприймає це як універсальне рішення без обмежень. Насправді безвізова схема зручна не для всіх ситуацій, і її завжди треба рахувати окремо — по строках, по логістиці та по ризиках подальшої легалізації в Польщі.
Типові причини відмови або проблем
- Вакансія фактично не належить до сезонних видів діяльності.
- У заяві або документах є помилки чи суперечності.
- Роботодавець подав неповний пакет або не доповнив його вчасно.
- Умови реальної роботи не відповідають тому, що заявлено в документах.
- Є проблеми зі статусом працівника, в’їздом або законністю перебування.
- Роботодавець має порушення, які можуть вплинути на оцінку справи органом.
Чи має працівник платити за засвядчення
Сам по собі факт існування держмита не означає, що працівник має “викупити” собі сезонне запрошення. На практиці треба чітко розрізняти офіційний збір у процедурі та будь-які неофіційні побори, які іноді намагаються нав’язати посередники чи недобросовісні роботодавці. Якщо людина платить, вона повинна чітко розуміти, за що саме: за державну оплату, за переклади, логістику чи окрему консультаційну допомогу.
Коли сезонне запрошення — справді хороше рішення
Засвядчення має сенс тоді, коли робота реально є сезонною, роботодавець готовий пройти процедуру до кінця, а працівник або в’їжджає до Польщі саме для сезонної роботи, або має сценарій, який законно дозволяє завершити оформлення. Це хороший інструмент, але тільки тоді, коли він використовується за призначенням.
Якщо ж роботодавець пропонує сезонну схему для несезонної вакансії, обіцяє “просто заїхати, а там розберемося” або не може чітко пояснити, що буде після в’їзду, — це вже не про безпечну легалізацію, а про ризиковану імпровізацію.